• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Наша гордість

Наша гордість

17

« Знамениті земляки є нашими духовними орієнтирами, учителями, нашою духовною опорою, гордістю перед усім світом», - ці слова Григорія Сковороди не втратили своєї актуальності і сьогодні. Перш за все тому, що знаменитим бути зовсім не просто. Бути знаменитим – це віддавати часточку себе своєму народові, це бути в постійному творчому пошуку, жити - горіти кожної хвилини… По – друге, таких людей дуже мало. Адже не кожна людина згодиться приємні життєві втіхи поміняти на постійне навантаження, а інколи навіть повне емоційне виснаження. Тому й вирішили члени нашої профспілки поговорити сьогодні про знаменитість.

А говорити про що нам є. Бо наше село здавна славиться полями родючими, землями багатими, садами квітучими і, звичайно ж, людьми – талановитими, працьовитими і співучими. Не одне покоління виросло на сцені, виплекавши, глибоко черпнувши любов до прекрасного: красивої, захоплюючої музики, танцю запального та пісні – чи то ніжної, задушевної, чи веселої, жартівливої. І несуть гнідинчани ту любов в життя.

А співають в Гнідинцях давно і красиво. Уміти слухати пісню – це талант, а навчитися її виконувати – талант подвоєний. Людей без цього дару Божого не існує, всі люди талановиті, треба лише, щоб поряд був спеціаліст, який зуміє знайти цей діамант і вмілим поштовхом своїх знань відшліфувати і відкрити йому дорогу на її величність сцену.

6

А творча людина - наче той колос, що, налившись силою землі й сонця, дарує людям хліб. Ці слова ніби про нашу колегу Інну Рубан.

Хоче Інна Іванівна, щоб і теперішня молодь прилучалася до пісні, сценічної творчості, сповна розкривала власні таланти. Щоправда, ставить і глибшу мету: аби пісня міцним корінням вростала у кожне життя.

Тому й не дивно, що багато наших дітей тягнуться до осередку культури, мов квіти до сонця і співають там з великим задоволенням. Бо там їх завжди привітно зустрічає їх керівник, Інна Іванівна Рубан, за спеціальністю естрадна виконавиця, викладачка вокальних дисциплін. Вона – наставник Олександра Порядинського, слава про якого вийшла за межі Чернігівської області… Тому на цей раз – розповідь про нього

14

Тут, у місцевому БК Саша почав співати давно, без будь – якої підготовки, лише з великим бажанням співати. Але передували цьому телефонні дзвінки сусідок сім’ї Порядинських. Спершу зателефонувала Л. О. Істіна зі словами: «Послухайте хлопця, співали на обніжку, в нього непогано вихидить.» Через пару днів Л. І. Дейкун повідомила: «Десь пішов до вас Сашко Порядинський, послухайте його, в нього такий голос!» І ось до будинку культури прийшов хлопчик. Маленький, повненький, із чарівною посмішкою і, соромлячись, промовив: «А можна співати?» «Співати не можна, а потрібно», - радо зустріла хлопця Інна Рубан. Цілий рік кожнісінького дня без вихідних ходив на репетиції до Інни Іванівни, жадібно вбираючи всі її настанови, прийоми, вправи. Перший дебют соліста відбувся на новорічному святі «Зимова фантазія», де хлопець з успіхом виконав «Белая метелица» та пісні героїв свята.

1

Переглядаючи відеозапис, простежуючи його виконання тоді і зараз, можна було зразу побачити творчий ріст хлопця, його відповідальність, неймовірне бажання удосконалювати свою майстерність. А вже за рік – чудовий результат.

В липні 2010року після наполегливої праці Інна представила свого вихованця на ХІІ Відбірковому Всеукраїнському фестивалі пісні і популярної музики «Червона рута», де він виконав пісні «Вчителька», «Я люблю тільки тебе», «Небо плаче зорями» і отримав диплом ІІІ ступеню. Вразило здивування і коментар кожного члена журі, які побачили в юному конкурсанті велике майбутнє. Його захоплено сприйняли глядачі, які вже з перших звуків слухали спів стоячи, затамувавши подих.

2

Далі була участь у Х Міжнародному молодіжному фестивалі «Мистецькі барви», де Саша виконав пісні «Волошкові очі» та «Три тополі, три сурми», отримавши диплом ІІ ступеню ( січень 2011 р.)

3

А 1 січня 2012 стартував Новий рік, а разом з ним - нові плани, зустрічі, перемоги. Для Саші він також розпочався цікаво, творчо, піднесено. Адже саме з 3 січня по 6 січня в м. Прилуки запалював свої вогні одинадцятий Міжнародний молодіжний фестиваль пісні і танцю « Мистецькі барви », на який вже не в перший раз були запрошені й наші митці – вокалісти та самодіяльні композитори Гнідинець. Цього разу Варвинщину та своє рідне село представляти поїхали Олександр Порядинський та автор і виконавець своїх творів Інна Рубан. Сюди прибули конкурсанти з Народної Республіки Китай, Білорусі, талановиті представники Полтавської, Сумської, Черкаської, Хмельницької, Київської, Кіровоградської, Луганської та Донецької областей. Всього понад 700 учасників. В номінації «Естрадна пісня» першим себе показав Олександр з піснею «Я люблю Україну свою.» Він нагороджений грамотою фестивалю.

5

Кожен новий рік завжди приносить щось нове в життя людини. Особистість творча це відчуває значно гостріше, яскравіше. Для учасників художньої самодіяльності нашого будинку культури таким блискучим спалахом була участь у ХІІ Міжнародному молодіжному фестивалі «Мистецькі барви», який засвітив свої вогні 10 – 13 січня 2013 року. Нові зустрічі, нові друзі, нові враження – все це надихає і окрилює. Близько семисот учасників з Росії, Білорусі, Китаю та 15 регіонів України об’єднав фестиваль молоді творчі серця віком від 6 до 35 років. Втретє в номінації «Вокальне мистецтво» наш соліст Олександр Порядинський з піснею «Не плач, тату» блискавично вийшов у ІІ тур фестивалю, де на суд глядачів виніс другу конкурсну пісню «Згадай». В номінації «Авторська пісня» також втретє виступила Інна Рубан з власними творами «Любов і перша, і остання» та «Зорі.» А щедрого вечора 13 січня, під час нагородження, доля щедро дарувала Інні та її вихованцю перемогу. За зайняте ІІ місце дипломами ІІ ступеня їх нагородили члени журі Олександр Дубовик та Наталія Чілікіна, а Наталія Дрожжина особисто високо оцінила майстерність виконавців і радила не зупинятися на досягнутому. Проте головне, все ж таки, - не перемога, а участь у такому цікавому, хвилюючому, піднесеному і барвистому конкурсі, головне - відчути себе маленькою краплинкою величезного бурхливого творчого океану.

А в липні в Талалаївці дебютував перший Всеукраїнський фестиваль «Молодіжна ейфорія». Сюди завітали учасники з багатьох місті сіл України. Всього їх було 48 віком від 10 до 28 років. Саша теж взяв участь у цьому пісенному форумі, як і в багатьох попередніх міжнародних та всеукраїнських фестивалях. Із свого великого репертуару на суд глядачів «Молодіжної ейфорії» він представив пісню «Ти моя», котра, як завжди, зірвала шквал щирих оплесків. Виступи на фестивалях різних масштабів – це цікаві зустрічі, пам’ятні та хвилюючі моменти. Хочеться показати якнайбільше, віддати оточуючим часточку своєї творчої душі, свого таланту. А натомість – очікуваний і такий бажаний результат. Для Саші ця «Молодіжна ейфорія» також увінчалася успіхом: Диплом 3 ступеня та цінний подарунок – магнітолу , вручили солістові голова журі фестивалю, Голова Союзу жінок України « За майбутнє дітей » Валентина Семенюк – Самсоненко та перший секретар Талалаївського районного комітету Соціалістичної партії України О. Г. Кобиш. Вони побажали талановитому хлопцеві нових творчих здобутків, стрімкого злету до омріяних висот. В. Семенюк – Самсоненко сказала Саші:

« Пробивайся, я також із села, пробивайся, бо такі хлопці, як ти, піднімуть, прославлять нашу Україну». Мабуть, недаремно епіграфом даного фестивалю були слова: «Через мистецтво до високо – духовного та високоморального суспільства». Участь Саші у «Молодіжній ейфорії» - це ще один крок на шляху до блискучого успіху. Але тоді про це Саша навіть думати боявся…

15 – 16 вересня буйним квітом вирував у Чернігівському міському Палаці культури ХІІІ відбірковий тур Всеукраїнського фестивалю сучасної пісні та популярної музики «Червона рута». Два дні поспіль відбувалися конкурсні виступи солістів та гуртів у жанрах українського автентичного фольклору, популярної музики, сучасної танцювальної, акустичної, рок та інших музичних версій. Претендентів на участь у найбільшому і найпрестижнішому українському фестивалі молодіжної музики було багато – 110 осіб. Лише солістів – 60. А серед них – гнідинцівський соловейко Саша Порядинський. Три пісенні твори, які підготував Саша зі своєю наставницею І. Рубан, компетентне журі сприйняло з неприхованою зацікавленістю. Після першого конкурсного дня хвилювання не залишало хлопця ні на мить. Члени журі одноголосно визначили його учасником гала – концерту. А ось довгоочікуваний результат: список дипломантів 2 ступеня очолив саме він.

2 листопада 2012 року на сцені Чернігівського обласного Палацу дітей та юнацтва відбувся конкурс « Звичайне диво». А точніше – таку назву мав Всеукраїнський благодійний фестиваль дитячої та юнацької творчості, куди завітали творчі діти – сироти, напівсироти, діти з малозабезпечених та багатодітних сімей.

Фестиваль поєднав дуже багато учасників, які показали себе в таких номінаціях, як розмовний, музичний жанри, народний та естрадний вокали, народна та естрадна хореографія, циркове мистецтво та чотири жанри образотворчого мистецтва – скульптура, живопис, графіка та декоративно – прикладне мистецтво.

Цілий день тривав фестиваль, один за одним змінювалися учасники, переповнюючи зал світлою позитивною енергією, яка лилася зі сцени і торкалася кожнісінького серця святим подихом таланту юних обдарувань. Але, коли наш Сашко заспівав «Не плач, тату», зал спершу завмер в незвичайній тиші, аби вибухнути зливою нескінченних оплесків. Сотні очей вдивлялися в юнака, та найуважніше за всім цим стежили члени журі. В очікуванні їх вердикту не наважувалась перевести подих й Інна Рубан, яка вболівала за свого вихованця. І ось приємна новина – перше місце в жанрі естрадного вокалу з врученням Диплома І ступеня та цінного подарунка одноголосно присуджено Олександру Порядинському із села Гнідинці! Хто знав, що саме ця пісня у майбутньому лунатиме на широкій сцені…

А ще була участь у телевізійному шоу «Караоке на майдані», коли телеведучий і продюсер Ігор Кондратюк завітав до Прилук . Аби взяти в ньому участь, дехто чатував на центральній площі міста з шостої ранку. А ті, що не встигли зайняти «перші місця», змушені були проявити винахідливість. Діти й дівчата сиділи на плечах у чоловіків, хлопчаки непогано прилаштувалися на постаменті, «в обнімку» з масивними ногами Леніна. А дехто спостерігав за дійством, примостившись на драбині. Серед відібраних ведучим учасників опинився й Сашко Порядинський. По закінченню дійства в тіні фургону ведучий упродовж кільканадцяти хвилин роздавав листівки зі своїм фото й автографом. І головне – ніяких темних окулярів, широких спин охоронців та інших бар’єрів марнославної «зірковості». Тут Саша здобув ІІ місце і став улюбленцем всіх, хто дивився програму на СТБ. В деякій мірі саме з Кондратюком слід пов’язувати прихід Саші на Х – фактор, бо щоразу, коли він прагнув взяти участь у чергових передачах «Караоке на майдані», і у Пирятині, і у Києві, він настійливо повторював хлопцеві: «Тобі тут робити нічого, йди на «Х - фактор»…

Та всім цим конкурсам і фестивалям передували виступи на сільській сцені, де Сашу полюбили глядачі і чекали на кожному концерті його виходу. Навіть важко згадати, скільки ним переспівано пісень.

16

Після здобуття базової середньої освіти в нашій школі Саша, не задумуючись, пішов шляхом своєї наставниці, вступивши до Ніжинського ліцею на музично – філологічний факультет, де зараз навчається. Під час однієї розмови про новоспеченого студента Інна сказала: «Запевняю, ви про нього ще почуєте». І почули… Вся країна почула спів простого хлопця з сільської багатодітної родини, про маленьке село Гнідинці у Варвинському районі.

18

А цього року Олександр , вже студент Ніжинського ліцею, зважився на участь у Київському кастингу відомого шоу. Безпосередньо до цього почали готуватися з початку весни, бо участь в ньому – Сашкова мрія. Готуючись до такого важкого випробування, осилили багато матеріалу, підбираючи твори до передкастингів, яких пройшло дуже багато в квітні. Потім була цілеспрямована робота над обраними для телевізійного кастингу творами. Консультуючись з організаторами шоу, обрали найвиграшніший варіант, який Саша зумів донести до слухача. Під час репетицій багато уваги приділялось емоційному виконанню твору. Щоразу, виконуючи ту чи іншу пісню, хлопець навчився жити нею і вдало перевтілювався в даний образ. І от, коли по закінченню кастингу Сашко став володарем квитка до тренувального табору, почалась набагато складніша робота: знайомились з великою кількістю найрізноманітніших творів, наполегливо працювали над ними. Цікавою несподіванкою стало те, що на одному з відбіркових конкурсів до 50 найкращих йому дісталась пісня Валерія Меладзе «Актриса», над якою Інна Іванівна з Сашком попрацювали просто перед самим від’їздом. Обрана пісня «Боль, уходи прочь» для виконання в будинку «Зірки» була для Сашка теж не новою. Він її з великим успіхом виконував на нашій рідній сцені під час проведення святкування сторіччя школи, а тому своїм співом і майстерністю виконання приємно вразив Філіпа Кіркорова.

У Києві 11 листопада у розважальному центрі Океан Плаза відбулася зустріч наймолодших учасників «Х - фактора» зі своїми прихильниками, де Сашко в міні – концерті виконав ряд пісень, рідних йому ще з гнідинцівської сцени.

9

А скільки вражень залишив приїзд у село Оксани Марченко і знімальної групи! Ведуча виявилася такою гарною, душевною, простою у спілкуванні людиною. Порядинські теж чекали, готувалися до приїзду гостей. Щоб доладувати оселю, продали корову і найняли майстрів. Столичних журналістів гарно й тепло приймали всі сільчани, з ким довелося поспілкуватися. Тож наші Гнідинці організатори шоу згадають з добром, і, перш за все, завдяки доброзичливості сільчан. Наші педагоги були чи не найактивнішими у цій справі. Від самого стадіону, де приземлився вертоліт з Оксаною Марченко, вони разом з дітьми попрямували до будинку Саші, аби побачити на власні очі все, що там буде відбуватися. На пам'ять залишилися фото, які ще довго будуть нагадувати про це незвичайне видовище.

Разом з ведучою Саша куховарив, а після обіду Оксана і Сашко разом з односельцями, які були біля двору, заспівали пісню «Рідна мати моя». Потім відвідали будинок культури, сільську раду, де поспілкувалися з головою сільської громади Н. І. Міщенко. Саме вона відгукнулася на прохання допомогти придбати Саші синтезатор для занять.

Побула Оксана в нас години три, а враження про себе залишила найкращі. На першому прямому ефірі, перед виступом Сашка, вона сказала: «Гнідинці, привіт! Пишаюся вами! У вас є власна зірка!».

19

Оксана Марченко одразу прикипіла до Саші, бо він їй нагадує молодшого брата. Вона відчула хвилювання, острах сільського хлопця, тому прагнула підбадьорити. Пізніше вся команда телеканалу вразила хлопця таким чуйним ставленням і теплотою. Згадуючи початок кастингу, Саша все ж відмітив, що найважчим був тренувальний табір. Тренувальний табір – це третій етап шоу, під час якого судді із сотні відбирають 24 виконавці – по 6 у категорії кожного судді. Для нього цей етап став величезною перевіркою на витривалість – треба було швидко вивчити пісню і добре її заспівати. Через неймовірне нервове напруження Сашкові все ж вдалося пройти до наступного етапу – прослуховування в будинку судді. Справжніми друзями для Саші стали Д. Рувінський, М. Ломакін та Ірина Дубцова.

Схоже, що його наполегливість і старання дають бажаний результат. 21 грудня дев’ятий прямий ефір « Х – фактору » на телеканалі СТБ визначив суперфіналістів четвертого сезону цього популярного шоу, яке є справжнім стартовим майданчиком для талановитих вокалістів України. Ними стали колектив «Тріода», Сергій Гладир та наш односелець Саша Порядинський. А останній бій за звання кращого співака країни і винагороду у 2 мільйони гривень ми побачили 28 грудня. Саша вистояв. Він подолав тяжкий шлях до цієї високої сходинки – від виснажливих початкових кастингів до копіткої роботи над піснями і образами для прямих ефірів. Були і злети від визнання цього Богом даного таланту й шаленої популярності серед глядачів, і переживання, й робота над суддівськими зауваженнями, кількамісячна розлука з рідною домівкою, і величезне хвилювання великої Сашкової родини. Кожного ефіру ми також раділи і хвилювалися разом з цим щирим і доброзичливим хлопцем, допізна не спали і голосували з усіх телефонів, аби ця світла дитина наблизилася до успіху, закріпилася у тій сфері творчості, без якої себе не уявляє. Все вже залишилося позаду. Найважчим був тиждень голосування, яке й мало визначити переможця. І, звичайно ж, сподівання на перемогу.

Сподівалося разом з хлопцем і все наше село, вся Варвинщина, тисячі небайдужих українців, наші земляки із – за кордону. Всі, хто плекав добро і людяність у серцях, хто здатен щиро радіти успіхові земляка, просто брали у руки телефон і набирали знайомий номер – 0 – 900 – 102 - 012. Адже серед двох кращих переможе той, кому просто пощастить зібрати більше голосів.

І от наступила субота, 04 січня. Саме в цю суботу у прямому ефірі шоу

« Х – фактор » відбувся гала – концерт, в кінці якого за підрахунками голосів тижневого голосування оголосили переможця. Ним став наш Саша.

Сьогодні він міліонер, але цим не хвалиться, адже в його перемозі є частка кожного з нас – всіх, хто підтримував його своїми дзвінками чи SMS.

А Інна Іванівна сьогодні ще й Учитель з великої літери. Великий творець дитячих душ! Осяяна вічним покликом, несе вона світло і тепло далекої зорі та Прометеєвим вогнем зігріває душі й серця дітей. Наче в чарівну казку, вона веде їх у царство музики і дає можливість кожному відчути себе володарем. Це від неї залежить, якою стане маленька людина в майбутньому: окриленою, здатною робити великі вчинки, мріяти і досягати висоти своїх мрій чи безрадісною, пригніченою.

Творіння талановитих людей непідвладні часу. Герой роману Павла Загребельного «Диво» мав незвичайне й прекрасне ім’я – Сивоок. Мені здається, що письменник, називаючи героя так символічно, хотів сказати, що хлопець бачитиме світ не такими, як у всіх, очима. Втративши родину, пройшовши крізь складні випробування, Сивоок повернувся на рідну землю збудував храм, який досі височіє на пагорбах вічного Києва – Софіївський собор. З усього сказаного можна зробити висновок, що для справжнього таланту не важливо, де він знаходиться. Головним є бажання і прагнення реалізувати цей дар, спрямувати його на радість і щастя людей. А від цього одержиш насолоду і для себе. Про Сашу можна з впевненістю сказати, що він сповна виконав свою місію. Він виправдав сподівання свого наставника, своєї вчительки і Берегині. Ми також пишаємося тим, що такі спеціалісти, як Інна Іванівна, справжні майстри своєї справи, є і сьогодні, і не десь, а в нашому маленькому колективі – профспілковій організації Гнідинцівської ЗОШ І – ІІІ ступенів. Ми пишаємося своїм гнідинцівським «СІВЕРТОНом». Нагадуємо, що «СІВЕРТОН» - це міжнародний конкурс молодих виконавців, який щорічно проходить в нашому обласному центрі, найдревнішому місті України, яке виникло у 7 столітті на березі річки Десна й поклало початок столиці Чернігово – Сіверського князівства. Уже багато років той конкурс збирає талановиту, творчу молодь, створюючи свято, сповнене незабутніми спогадами, яскравими враженнями, творчими здобутками. «СІВЕРТОН» – це конкурс Сміливих, Ініціативних, Відвертих, Енергійних, Рішучих, Талановитих, Обдарованих, Найкращих. Конкурс об’єднує творчу молодь з Росії, Білорусі, Молдови, Латвії, з українських міст – Харкова, Сум, Чернігова, Ніжина, Щорса, Куликівки, зі Львовщини. Наш «СІВЕРТОН» - Союз Ініціативних, Відвертих, Енергійних, Рішучих, Талановитих, Обдарованих, Найкращих. Це союз Інни і Саші. Пісні їх єднають і ріднять, як вірні супутники , надають наснаги, кличуть в життя до нових звершень і дерзань. А ми повинні пишатися геніальним набутком наших талановитих земляків, які поетично мислять і творять пісенні скарби, якими захоплюється весь світ.

На закінчення хотілось би побажати Інні творчих здобутків, а Саші високого злету у підкоренні недосяжних висот. Сподіваємося, що ми обов’язково почуємо Сашин спів у майбутньому на «великій » сцені.

Розповідь підготувала Іваниш Віра Миколаївна,

вчитель англійської мови Гнідинцівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Кiлькiсть переглядiв: 801